10 червня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній форм». Відповідно до даного Закону облік трудової діяльності працівника здійснюватиметься в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

     Паперова трудова книжка фактично втратить статус обов'язкового документу, але новий Закон врахував інтереси тих працівників, які хочуть отримувати відомості про трудову діяльність саме в паперовій формі. Відповідно до ч. 3 статті 24 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки, яка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До неї вноситимуться усі записи про трудову діяльність особи (прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі). Однак, якщо працівник не забажає заповнювати паперовий варіант трудової книжки, то при працевлаштуванні будуть подаватися лише відомості про трудову діяльність з Реєстру, а усі зміни вноситимуться безпосередньо до електронної версії трудової книжки.

     Крім того, Законом передбачено, що якщо раніше трудова книжка зберігалась у роботодавця, то зараз вона буде знаходитись у працівника. Тому працівник, що має намір продовжувати користуватися паперовою трудовою книжкою, з власної ініціативи повинен надавати таку трудову книжку роботодавцю для її заповнення.

     Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

     Що стосується прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми особами, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини.

     Згідно зі статтею 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше (наприклад, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу; повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності).

     Малолітні, неповнолітнідіти спадкодавця мають право, незалежно від змісту заповіту на обов’язкову частку (половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом).

     Родинні відносини – справа завжди непроста, особливо коли батьки розійшлися і дитина, наприклад, залишається з матір’ю. І тоді трапляється так, що бабуся та дідусь від колишнього чоловіка хочуть бачитись, спілкуватись зі своїми онуками і брати участь у їх вихованні, але батьки роблять «заручниками» своїх нащадків і після розлучення забороняють їм спілкування. Що ж робити у такому випадку?

     Відповідно до норм Сімейного кодексу України бабуся, дідусь, прабабуся і прадідусь мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Але чи мають право батьки перешкоджати у спілкуванні та вихованні внуків/правнуків?

     Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні родичами своїх прав щодо виховання внуків/ правнуків.  Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення (стаття 257 Сімейного кодексу України). Така заява подається до суду за місцем проживання онуків, правнуків.

     Право людини на житло гарантоване Конституцією. Однією з гарантій реалізації такого права є забезпечення за допомогою норм законодавства належної процедури найму житла. Однак зазвичай для уникнення документальної тяганини та сплати додаткових податків на дохід сторони договору найму житла погоджують його умови усно. Хоча наймач, за згодою власника, фактично може проживати в помешканні, щодо якого сторони досягли домовленостей, але він втрачає гарантії свого захисту в такому статусі, визначені законодавством.

     Відповідно до ч. 1 ст. 811 Цивільного кодексуУкраїни договір найму житла укладається у письмовій формі. Тобто його чинність пов'язана з формою укладення. З цього випливає, що перша умова здійснення належної процедури найму житла - укласти договір. За бажанням будь-якої із сторін він може бути посвідчений письмово, унаслідок чого буде внесений до відповідного реєстру. Таким чином, копію договору сторони зможуть отримати, навіть якщо їхні примірники будуть втрачені чи знищені. У такій ситуації при укладенні простого письмового договору підтвердити наявність втраченого договору чи його умови практично неможливо.

     Законодавством передбачено можливість визнання потенційних спадкоємців негідними у випадку їх недоброчесної поведінки відносно спадкодавця і, відповідно, позбавлення права на отримання у спадщину будь-якого майна або грошових коштів.

     В такому випадку частка спадкоємця, якого визнано негідним пропорційно ділиться між іншими спадкоємцями.

     Адміністративне затримання є одним з обмежувальних заходів адміністративного примусу, який застосовується всупереч волі та бажанню порушника і полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження.

     Строки адміністративного затримання:

     – затримання на загальних підставах;

     – спеціальні види затримання;

     До затримання на загальних підставах можна віднести таке затримання, яке проводиться працівниками міліції на строк до трьох годин, а затриманих тримають в черговій кімнаті або іншому службовому приміщенні.

     Інтернет в ХХІ столітті основний засіб комунікації, а також ще один зручний майданчик для витівок шахраїв. Як часто ми чуємо про обман людей на гроші в інтернеті, і з кожним роком збільшується кількість скоєних злочинів такого виду. «Що робити якщо кинули на гроші в інтернеті».

     Законодавець визначив інтернет-шахрайство як один з видів шахрайства, а саме - заволодіння майном або майновим правами за допомогою обману або зловживання довірою.

     Для розслідування такої категорії злочинів потрібно врахувати, що існують деякі особливості, а саме:

     - особистого контакту між потерпілим і злочинцем немає, все здійснюється дистанційно. А це означає, що робота слідства ускладнена ще встановленням особистості шахрая;

     - переказ грошей здійснюється дистанційно - в цілому, це більше плюс, оскільки через інформацію з банку можна встановити точну суму збитку.