Бувають випадки, коли особа прямує по вулиці у своїх справах, а її зупиняє поліцейський. У яких випадках поліцейські можуть зупинити людину на вулиці та вимагати документи, що підтверджують особу, і чи мають право працівники поліції затримати особу, яка нічого не порушує, але у якої відсутні з собою особисті документи?

      У яких випадках можуть затримати особу працівники поліції?

     Адміністративне затримання особи допускається з метою:

     - припинення адміністративних правопорушень;

     - коли вичерпано інші заходи впливу;

     - встановлення особи;

     - складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим;

     - забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

     При цьому про адміністративне затримання обов'язково складається протокол.

     Ви купили товар, але він не підійшов за розміром, кольором або виявився неякісним.  Ви маєте право повернути свої гроші.

     Сьогодні вже всі знають, що споживачі мають право на повернення якісного товару протягом 14 днів (за окремими виключеннями - продукти, ліки, предмети гігієни, парфумерія, ювелірні вироби, натільна і постільна білизна), на повернення коштів за неякісний товар і т.п.

     Але іноді Закон України «Про захист прав споживачів» не завжди допомагає.

     Чи задумувалися ви коли не будь, яку роль відіграє право в житті людей?

     Для початку варто знайти відповідь на питання – що таке право?

     Право — це система загальнообов’язкових правил поведінки, що встановлює й охороняє держава для регулювання відносин в суспільстві.

     Інакше кажучи - соціальне призначення права полягає в тому, щоб регулювати поведінку людей. Та насправді самих прав для регулювання відносин є замало, саме тому важливу роль відіграє механізм їх реалізації. Без виконання правових розпоряджень у житті норми права мертві, інакше кажучи, вони втрачають своє соціальне значення.

     Інколи у людей, які страждають на психічні захворювання існує потреба в захисті їх прав, зокрема в оформленні документів в їх інтересах. В такому випадку може з'явитися необхідність у визнанні таких осіб недієздатними та призначенні їм опікуна.

     Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України).

     Визнання фізичної особи недієздатною здійснюється судом в порядку окремого провадження.

     Заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу. Із вищезазначеною заявою можуть звертатися:

     - близькі родичі;

     - члени сім’ї;

     - орган опіки або піклування;

     - психіатричний заклад.

     «Доброго дня! Це колекторське агентство…..Чи знаєте Ви…….???».  Надалі такі дзвінки стають частішими і викликають у людини лише роздратування та моральне виснаження. Як діяти у таких випадках?

     Оформлюючи кредит, фінансова компанія зазвичай просить позичальника дати телефон родича, колеги чи друга. Водночас установа не підписує з ними жодних документів про поруку та може навіть не перевіряти справжність контактів. Натомість компанія розраховує, що у випадку прострочення кредиту його вдасться стягнути за допомогою колекторів.

     Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

     Проте не всі мають фінансову можливість сплатити адвокату гонорар за його правову допомогу у складанні позовної заяви.

     Тож постає питання: чи можна подати позовну заяву до суду самостійно без юриста/адвоката?

     Відповідно до ст. 15 ЦПК України передбачено лише право, а не обов'язок учасника справи на користування правничою допомогою.

     Але звернення до суду потребує дотримання вимог законодавства щодо змісту такої позовної заяви.

     Найбільш поширеною підставою для зміни прізвища є укладення шлюбу.

     Відповідно до ст. 32 Сімейного кодексу України наречені мають право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу.

     Наречена та наречений при реєстрації шлюбу мають право:

     - обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя;

    - надалі іменуватися дошлюбними прізвищами;

     -  приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.

     Якщо наречені обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися.