Сімейним кодексом України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (стаття 189 СК України).

     Батьки мають право визначити не лише розмір, а й строки сплати відповідних періодичних платежів.

     Договори про сплату аліментів на дитину можуть встановлювати:

     - виплати аліментів у частці від заробітку (доходу) платника;

     - виплату аліментів у твердій грошовій сумі;

     - про погашення заборгованості за минулий час тощо.

     Як перетнути кордон, супроводжуючи людей, які потребують постійного догляду? Які документи для цього потрібні? 

     Це питання регулює постанова Кабінету міністрів України №1044 від 10.09.2022 року, яка внесла зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України.

     Люди, які потребують постійного догляду — це не лише особи з інвалідністю, а й громадяни похилого віку, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, хворі, що потребують тривалого лікування тощо. Такі особи можуть виїжджати за кордон в умовах воєнного стану у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення (а саме, батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені), або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд.

     Непоодинокими є випадки, коли внаслідок розірвання шлюбу батьки дитини врегульовують також питання аліментів. Як правило, мова йде або про рішення суду, або про аліментний договір, який укладається за погодженням між сторонами.

     З плином часу обставини життя батьків та дитини можуть змінитися. Зокрема, дитина може почати проживати з іншим із батьків, який за рішенням суду або за договором сплачував аліменти.

     Логічно, що за таких умов цей батько чи мати мають бути звільнені від обов’язку щодо примусового утримання дитини, оскільки за загальним правилом їх має сплачувати той із батьків, який проживає окремо від неповнолітнього.

     Від моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію нашої країни зміни торкнулися усіх сфер нашого життя. Не винятком стало і питання спадкування.

     Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/719-2022-%D0%BF#Text]  – з  29 червня 2022 року діяли зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану, які передбачали, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Тобто, до загальних 6 місяців на прийняття спадщини додавалося ще 4 місяці, загалом 10 місяців. До прикладу, громадянин України помер 20 березня 2022 року, то спадкоємці мали право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від її прийняття до 20 січня 2023 року.

     15 квітня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від  20 березня 2023 року  за №2983-ІХ. Даним нормативним актом внесено зміни до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Порядок виплати грошової допомоги та її розмір визначає Кабінет Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених Законом України про Державний бюджет.

     Цього року така виплата здійснюватиметься до Дня Незалежності України – тобто 24 серпня (замість 5 травня), відповідно до ухваленого 20 березня 2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань».

     Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

     На сьогоднішній день багато внутрішньо переміщених осіб прийняли рішення повернутись додому, а дехто – виїхати за кордон.