27 лютого 1860 року у селі Бережниці Сяноцького воєводства народився Тимотей Михайлович Старух – український суспільно-політичний діяч, публіцист, редактор. Його батько був заможним селянином послом до Галицького сейму 1-го скликання. У сім’ї було 14 дітей. Початкову освіту хлопець здобув у місцевого дідича, де навчався разом з його дітьми.

     20-річного хлопця 1880 року призвали в армію, призначили до 2-го полку князя Шварценберґа. Під час служби (1880-1883) вивчив німецьку мову, багато читав, спілкувався з віденцями. Після звільнення не захотів бути у рідному селі, тому вступив на службу до жандармерії. У 1884-1896 роках служив жандармом на постерунку в Усті-Зеленому, начальником постерунків у Нараєві, Підгайцях, Делятині, Бурштині, Козові, Бурштині, Бережанах. 
     Через постійні переслідування Тимотей Михайлович закинув державну службу, повернувся до улюбленої господарки, осів у Слободі Золотій Бережанського округу (нині – Козівський район), одружився з вродливою дочкою Топольницького – економа дідицького фільварку.
        З приходом Тимотея Старуха для Слободи Золотої почалася нова доба в освітньому і політичному житті краю. Він став членом управи читальні ім. Качковського, і вже через 1 рік, під його впливом, селяни її «розв'язали», замість неї було утворено читальню «Просвіти». Читальня «Просвіти», заснована Т. Старухом, об'єднувала навколо себе 132 просвітян, мала 205 книг, сюди постійно надходили львівські патріотичні видання, діяв хор, аматорський гурток.
       Тимотей Старух зумів організувати навколо себе селян, власним коштом заклав фундамент споруди читальні, очолив «комітет будови». З новою силою розгорнув політичну діяльність у 1907 році під час виборів до австрійського парламенту. Як результат, він був обраний послом.
    1910 року вперше в австрійському парламенті була виголошена промова українською мовою; створено «Український клюб», що об'єднав у парламенті галицьких послів. Очільником став Тимотей Старух. Брав безпосередню участь в організації українського стрілецтва на теренах Бережанського повіту. 1911 р. став послом до Крайового сейму у м. Львові, 1913 р. – переобраний послом до парламенту Австро-Угорщини. Т. Старух був одним із найактивніших українських послів, меценатом українського студентства та преси. 
    З початком Першої світової війни родина Старухів переїхала у рідне село Бережницю Вижну, згодом повернулися до Бережан. 15 червня 1915 року Тимотея й сина Миколу заарештували, повезли до Сибіру.
       Після повернення в Україну 1917 р. Тимотей Старух брав участь у Всеукраїнському з'їзді (м. Київ), 1918–1919 рр. – комісар (ЗУНР) міста Бережани. Він був головою Ширшої повітової Ради у Бережанах за часів існування ЗУНР. У січні 1919 року на Трудовому Конгресі України в Києві Тимотея Старуха обрано заступником голови Конгресу.
    Після тяжкої хвороби 21 квітня 1923 року серце українського суспільно-політичного діяча зупинилося назавжди у м. Бережани. Його поховано на Бережанському цвинтарі.
      Родина Старухів глибоко пошанована у Бережанському краї: за заслуги перед бережанцями Тимотею Старуху надано ім'я почесного громадянина міста Бережани, одну з вулиць міста названо вулицею Родини Старухів, засновано щорічну премію Тимотея та Ярослава Старухів – у галузі літератури, за громадсько-просвітницьку діяльність.