26 квітня 2021 року минає 35 років із дня однієї з найбільших техногенних катастроф світового масштабу – аварії на Чорнобильській АЕС.
Сьогодні бережанці молитвою та покладанням запалених лампадок вшанували пам'ять усіх ліквідаторів, яких убив невидимий ворог – радіація. Символічний дим і звук пожежних сирен на декілька хвилин повернули учасників заходу у 1986 рік,
коли о 01 год. 23 хв почалися випробування 4 енергоблоку, і менше, ніж за хвилину, пролунали 2 потужні вибухи, що повністю зруйнували активну зону і будівлю реактора та призвели до пожежі.
На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. Під завалами загинув старший оператор реакторного цеху. Удень 26 квітня від опромінення помер наладник. 11 працівників одержали дози опромінення. Від променевої хвороби всі вони померли до 20 травня 1986-го в москвовській лікарні № 6. Ще 14 осіб із персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.
Пожежні гасили реактор практично «голими руками», без жодних засобів захисту, наприклад, спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйони людей.
На ліквідаційні роботи, крім пожежників, відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб.
Через опромінення багато ліквідаторів захворіли та згодом померли.
Тож у цей пам’ятний день низько схилімо голови і подякуймо тим ліквідаторам та їхнім родинам, які живуть серед нас, які колись ціною власного здоров’я зменшили наслідки катастрофи для майбутніх поколінь.
А тих, хто загинув у нерівній боротьбі з радіацією, згадаймо в молитві та запалімо свічку як символ пам'яті про них