Паломництво є одним з найдавніших видів подорожей, а ще причини здійснення – це бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг, помолитися за рідних і близьких, знайти благодать, виконати богоугодну роботу, проявити відданість вірі, знайти сенс життя.
У неділю, 11 квітня, народний аматорський жіночий хор «Глорія» (керівник Євгенія Біркова), ініціатор та організатор сестра Діонісія церкви Пресвятої Трійці, здійснили поїздку у Бучацький монастир отців Василіян, де взяли участь у Божественній Літургії. Гостинно приймав та опікувався колективом отець доктор Прокопій Юрій Лотоцький, ЧСВВ (уродженець Бережан).
Василіанський монастир у Бучачі був споруджений за наказом Миколи Потоцького, спеціально для василіанських батьків, яких колись запросив у Бучач його батько Стефан Потоцький. Щоб відкрити богословську школу, василіанські батьки прибули сюди з самої Литви. У 1751 році було закладено перший камінь в основу Василіанського монастиря, де раніше, на цьому ж місці, розташовувався колишній домініканський костел. Василіанський монастир – комплексне спорудження, що складається з вражаючих архітектурних споруд. У самому центрі цього комплексу видніється Хрестовоздвиженська церква, яка має свою дзвіницю, виконану в неповторному стилі бароко. По одну і іншу сторони від цієї церкви розташований корпус василіянської гімназії і келії. Ліворуч комплекс завершує давня вежа – дзвіниця зі шпилем. Вежі самого храму прикрашені пілястрами і карнизами. Усередині храму панує дивовижна краса: багатий іконостас і численні скульптури.
А також бережанські паломники відвідали Язловецький монастир Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (гробниця Марцеліни Даровської). Сестра Тетяна провела екскурсію з історії будівлі Палацу та згромадження сестер.
З ранніх років Марцеліна Котович (дівоче прізвище) мріяла стати черницею та служити Богові. Однак у 22 роки вона виходить заміж за Кароля Веригу Даровського, і нова сім'я оселяється у селі Жердя над рікою Збруч. Первісток Даровських, на жаль, невдовзі помирає, через декілька років відійшов у вічність чоловік. Залишивши родині доньку Анну-Кароліну, Марцеліна їде за кордон поправити власне здоров'я. Залишивши весільні каблучки біля ікони Чорної Мадонни в Честонхові, Марцеліна вирішує присвятити своє життя Богу. У 1857 році Марцеліна Даровська разом із Юзефою Карською заснували у Римі згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Ця духовна організація займалась відродженням родин та вихованням жінок. Вже у 1863 році, повернувшись до Язловця, Марцеліна Даровська стала засновницею та першою настоятелькою монастиря сестер-непорочниць. Монастир розташовувався у будівлі Язловецького палацу. Марцеліну Даровську за заповітом поховали в Україні. Гробниця Марцеліни Даровської знаходиться у Язловці. В цій гробниці покояться й інші сестри.
Варто відвідати ці надзвичайно умиротворені місця спокою душі, наповнитися вірою та силою до життя, оглянути мальовничі околиці, довершені архітектурні творіння, а також помолитися у різних наміреннях за зцілення духовного та фізичного.