Бережанська громада вшанувала пам'ять захисників Донецького аеропорту

16 січня 2021 року в рамках відзначення Дня пам’яті Кіборгів відбувся захід, організований відділом культури, туризму та релігій Бережанської міської ради (начальник – Олена Мельничук).

Біля пам’ятної таблиці Максиму Ридзаничу (позивний «Адам»), загиблому захиснику Донецького аеропорту, о. Микола Зоренний та о. Василь Солонина відслужили поминальну панахиду.

«Хотів би подякувати батькам, рідним, які виховали справжнього Героя. Максим не побоявся піти на схід захищати нашу Україну і віддав за неї своє життя. Пам’ятаймо про наших героїв, і нехай на всіх теренах нашої неньки наступить мир і спокій», − зазначив у своєму виступі Бережанський міський голова Ростислав Бортник.

Біля меморіальної дошки М.Ридзанича було покладено квіти і лампадки.

Ведуча заходу – Леся Метельська, художній керівник будинку культури Бережанської міської ради (директор – Галина Лещишин).

Біографічна довідка Максима Ридзанича. Народився у селищі міського типу Коцюбинському на Київщині. Має польське коріння. Перші роки свого життя провів у Бережанах, куди приїхав із мамою до її батьків. Повернувшишь до Коцюбинського, постійно приїздив на канікули до бабусі і дідуся Зіни й Адама Лотоцьких у Бережани. Навчався в школі № 18 смт. Коцюбинське, грав у волейбол та баскетбол, співав у хорі, багато читав. Після 11-го класу вступив у коледж, де навчався на геодезиста. Ходив із друзями у походи по різних куточках України.

У 1996 вступив на строкову військову службу, яку проходив у Криму, в м. Сімферополі, у батальйоні спецпризначення Нацгвардії, в/ч 2209. Отримав «краповий» берет, демобілізувався у званні гвардії старшини.

Після армії почав займатися у школі бойових мистецтв «Пересвіт». Чемпіон України з карате, займався боксом. Працював особистим охоронцем іноземця-француза. Добре володів англійською мовою, почав вивчати французьку. По тому працював на державній службі та в комерційних структурах. Здобув вищу юридичну освіту.

Мешкав із сім'єю у місті Буча. Реалізував себе як успішна людина, підприємець, директор власної фірми. Був активістом громадської організації «Нові обличчя» та постійним учасником громадського життя Приірпіння. Кожного року з дітьми проводив у походах – сплавлялися на катамаранах та байдарках, піднімалися в гори у Криму й Карпатах.

На фронт пішов добровольцем у вересні 2014 року. Старшина, головний сержант роти – командир взводу снайперів 1-ї аеромобільної десантної роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

Взяв собі позивний «Адам» на честь свого діда-кулеметника, ветерана Другої світової війни. Під час підготовки на Житомирському полігоні у с. Перлявка особисто тренував бійців, кожного ранку бігав з ними по 3 км. У жовтні зі своїм підрозділом вирушив на Схід, − у Костянтинівку, і далі в Піски та Донецький аеропорт.

Пройшов дві ротації у старому та новому терміналах аеропорту, під час найважчих боїв зими 2014−2015 рр. 23 січня останнім виходив зі своїми бійцями з території аеропорту, вже після руйнування нового терміналу, − з позиції «Пожарка», що біля злітної смуги. В лютому повернувся у Водяне. Біля позиції «Мурашник», разом зі своїм товаришем Володимиром Гнатюком знищив ворожого коригувальника вогню. 26 лютого Гнатюк загинув. Максим дуже важко переніс втрату друга, їздив на його похорон і тоді ж, на початку березня в останнє побував удома.

Загинув 20 березня 2015 під час бойового зіткнення з російськими диверсантами поблизу селища Опитне Ясинуватського району Донецької області. Вранці, разом із двома бійцями взводу та розвідниками 81-ї бригади виїхав на бойове завдання проти ДРГ противника, яка підібралась до спостережного пункту. Під час обстеження території розділилися на групи. Наймолодший боєць взводу 20-річний Олександр з позивним «Малиш» повідомив по рації, що поранений і бачить поблизу двох диверсантів. Ридзанич одразу ж пішов на допомогу, і коли наблизився до посадки, його прошила автоматна черга. Куля зайшла під бронежилет і завдала смертельного поранення у груди. Ще один боєць взводу з позивним «Живчик» дістав поранення. У тому ж бою загинув розвідник Євгеній Рєпін.

23 березня похований на кладовищі смт. Коцюбинське.

Залишились батьки, дружина Ірина та троє дітей.