„Котляревський на Україні Наддніпрянській і Шашкевич на Україні Наддністрянській, люди неоднакової духовної організації й різних психологічних типів, зробили однаково велике діло. Це – перші струмочки того дужого потоку, яким рине тепер український рух, це – першоджерела нашої новітньої свідомості національної. І, власне, тим то вони й великі, що перші". Так високо, поряд з Котляревським, оцінив Шашкевича академік С.Єфремов, визначивши його вагу в українській культурі.
Народився Маркіян Шашкевич 6 листопаду 1811 року в с.Підліссі, Золочівського повіту в Галичині. Вчився він у гімназії в Бережанах, а потім вступив до Львівської духовної семінарії на філософський курс. По виключенні з семінарії він зазнав тяжкого бідування, заробляючи на хліб. 1833 року знову вступає до семінарії. В цей час він знайомиться з українською літературою, організовує гурток „руська трійця", навколо якого згуртовується молодь, що цікавиться українськими справами. „Руська трійця", головні учасники якої були Шашкевич, Вагилевич, Головацький, відограла велике значення в історії української культури в Галичині. 1833 р. „трійця" укладає збірник „Син Русі' 1 . Захоплені першим визнанням, друзі укладають альманах „Зоря". В нього входили народні пісні, власні твори укладачів, наукові розвідки. Але й „Зоря" була заборонена цензурою. Довелось зложити наново, обережніше, замінивши назву на „Русалку Дністрову". Альманах удалось видрукувати в Будапешті, звідки в Галичину дісталось його тільки 100 екземплярів. Це було видатне явище в історії української літератури: вперше вийшла книжка українською народньою мовою, яку забороняли, вважали мовою „бидла". „Русалка Дністрова" поклала початок відродження української мови і літератури в Галичині.
„М.Шашкевич являється першим народнім поетом Галичини, пізніший народовецький рух Галичини признав його своїм первоначальником і патроном" (М.Грушевський)…
Він перший спрямував галицьку літературу в річище національних ідей. Він зближав Галичину з усією Україною, і це в ті часи, коли обривались останні нитки, що їх зв'язували. Він перший звернув увагу громадськості на багате джерело народньої поезії, став прикладом використання її. І тепер, коли йдеться про нове відродження української культури, доводиться сказати, що це відродження має свою історію, своїх діячів, а серед них жевріючим вогником світить ім'я М.С.Шашкевича." ( М. Степаненко)
Джерело: газета "Відродження" (Миргород) №51 від 22.06.1942р.