Плюс 52,8 відсотка до очікуваних або на 116,7 млн грн більше сплатили суб’єкти господарювання податку на прибуток підприємств до Зведеного бюджету України упродовж січня-квітня цього року. Загалом надходження цього платежу склали 178,2 млн гривень. Приріст податку на прибуток підприємств до аналогічного періоду минулого року склав 42,8 млн грн або на 31,6 відсотка більше.

     При цьому до державної скарбниці спрямовано 156,2 млн грн цього платежу, що на 106,1 млн грн більше, ніж очікувалось. Місцеві бюджети поповнились на 22 млн грн податку на прибуток. Вони додатково отримали 10,6 млн грн, оскільки сплата перевищила прогнозовані показники більш ніж вдвічі.

     Загальний фонд зведеного бюджету за чотири місяці цього року отримав 3,1 млн грн частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, а це на 1,5 млн грн більше, ніж сподівалися та на 700 тис. грн більше, ніж торік.

Роз’їзний характер робіт: чи нараховують ПДФО на вартість проживання та проїзду працівників

     Статею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Зокрема, колективним договором встановлюються гарантії, компенсації, пільги.

     Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (далі – Інструкція №59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію №59 як допоміжний (довідковий) документ.

     Згідно з загальними положеннями розд. І Інструкції №59 службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

     Тому, колективним договором повинно бути визначено, чи вважаються службові поїздки працівників в інші населені пункти службовим відрядженням або роботою, що має роз’їзний (пересувний) характер.

     Якщо колективним договором, який діє на підприємстві, визначено, що службові поїздки відповідних категорій працівників – це робота, яка постійно проводиться в дорозі і має роз’їзний характер, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» таким працівникам відшкодовуються витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

     Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно з п. п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

     Для цілей розд. IV ПКУ заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п. п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

     Отже, якщо колективним договором визначено, що службові поїздки працівників в інші населені пункти є роботою, що має роз’їзний (пересувний) характер і не є відрядженням, то відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження (роботи) і назад, а також на наймання житлового приміщення таким працівникам підприємством слід розглядати як компенсаційні виплати, що включаються до складу заробітної плати і оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Податковий кредит: кількість касових чеків, що додаються до звіту про використання коштів, виданих на відрядження

     Нагадуємо, що відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

     Згідно із п. 201.11 ст. 201 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до п. 36 підрозд. 2 розд. XX ПКУ;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПКУ та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

     Таким чином, до податкового кредиту включаються чеки, сума отриманих товарів/послуг за кожен день перебування особи у відрядженні по яких сукупно не перевищує 200 гривень (без урахування податку).

Інформація про стан розрахунків за податками, зборами та ЄВ – за письмовою заявою

     Інформуємо, що відповідно до абзаців першого і другого п. 1 глави 1 розд. ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платників (далі – ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

     ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

     Згідно зі ст. 1 Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон №393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, зокрема із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних та особистих прав і законних інтересів.

     Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст. 20 Закону №393).

     Отже, суб’єкт господарювання за письмовою заявою може отримати інформацію щодо стану розрахунків за податками, зборами та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в контролюючому органі, в якому відкрито інтегровані картки такого платника.

     Документ у довільній формі в паперовому вигляді видається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання заяви, в якій суб’єктом господарювання зазначено платежі і період щодо яких здійснюється звірка стану розрахунків з бюджетами, а також нараховані і сплачені суми по цих платежах за вказаний період.

Тернопільський відділ організації роботи

організаційно – розпорядчого управління

Головного управління ДПС у Тернопільській області