Торік суб’єкти господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплатили до місцевих бюджетів Тернопільщини 704 млн 256,4 тис. грн єдиного податку. Порівняно з 2019 роком надходження цього платежу зросли на 48 млн 763,4 тис. гривень.

     Значна частка сплаченого податку – внесок приватних підприємців. Упродовж 2020 року вони сплатили 452 млн 644 тис. грн єдиного податку, що на 42 млн 302,5 тис. грн більше, ніж позаторік.

     Юрособи-спрощенці перерахували за цей період 87 млн 150,8 тис. грн єдиного податку, а це плюс 131,4 тис. грн до 2019 року. Платники ж фіксованого сільськогосподарського податку, а це четверта група спрощеної системи оподаткування, у 2020 році перерахували до місцевих скарбниць 164 млн 461,6 тис. грн єдиного податку. Порівняно з січнем-груднем 2019 року надходження збільшились на 6 млн 329,5 тис. гривень.

Коли про отримані доходи не треба звітувати

     Головне управління ДПС у Тернопільській області звертає увагу, що платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) зобов'язаний подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Це передбачено п. 179.1 ст. 179 ПКУ.

     Обов'язок платника ПДФО щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник ПДФО отримував доходи:

- від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ;

- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до розділу «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений ПДФО відповідно до розділу «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ;

- у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено ПДФО відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ.

Звітність з єдиного податку: відображаємо фактичну чисельність працівників

     Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що Законом України від 1 грудня 2020 року №1017-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій» з 1.01.2021 внесено зміни, зокрема, до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) щодо визначення річного обсягу доходу.

     Так, згідно з п. п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

     Дія п. п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

     Платниками єдиного податку третьої групи, можуть бути фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

     Отже, якщо кількість осіб, які перебувають з платниками єдиного податку другої або третьої груп у трудових відносинах, кожного місяця кварталу була різною та враховуючи, що для таких платників єдиного податку однією з основних умов перебування на спрощеній системі оподаткування є не перевищення 10 осіб або необмеженої кількості осіб відповідно, то у полі «Фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді (осіб)» податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця зазначається найбільша чисельність працівників за будь-який місяць податкового (звітного) періоду.

Анулювання платника ПДВ: визначаємо звичайну ціну для умовного продажу

     Порядок нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при анулюванні реєстрації платника податку визначено п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно з яким якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

     Відповідно до п. п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ.

     Якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

     Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

     Згідно з п. п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

     Отже, платник податку, у якого на дату анулювання реєстрації як платника ПДВ обліковуються товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, повинен не пізніше такої дати нарахувати податкові зобов’язання за цими товарами/послугами, необоротними активами виходячи з їх звичайної ціни, яка відповідає рівню ринкових цін за правилами, визначеними п. п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ .

     З метою отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни необхідно звернутися до:

- Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами;

- державних органів статистики, до яких згідно ст. 11 Закону України від 17 вересня 1992 року №2614 «Про державну статистику» відносяться:

• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики;
• функціональні органи державної статистики – підприємства, установи та організації, які знаходяться у сфері управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Тернопільський відділ організації роботи

організаційно – розпорядчого управління

Головного управління

ДПС у Тернопільській області