Частина 2 статті 51 Конституції України задекларувала обов'язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Однак не всі батьки усвідомлюють свою відповідальність, про їх обов'язки доводитися «нагадувати» в тому ж числі, в судовому порядку.

     Крім того, ч. 1 ст. 80 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітної плати (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

    Але відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати такі фактори:

     - стан здоров'я та матеріальне становище, як дитини, так і платника аліментів;

     - наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка / дружини, батьків;

     - наявність майна і майнових прав, наприклад, квартири або машини, грошових коштів, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав у платника аліментів.

     Розмір аліментів повинен бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ця норма підтверджує, що батьки рівні не тільки в правах на дитину, але і в обов'язках щодо її забезпечення.

     Ч. 3 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), та по відношенню до яких таким платником аліментів не доведене джерело походження коштів для їх оплати.

     У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати або інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення звертається на майно боржника. В цьому випадку примусове стягнення здійснюється державним виконавцем за місцем проживання боржника.

     Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

     Крім того статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено  звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна фізичної особи-боржника, яке здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику, а в останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

     За правовими консультаціями та юридичною допомогою можна звернутися до Бережанського бюро правової допомоги за адресою: м. Бережани, вул. Банкова, 6. Тел.: (03548) 2 39 99.

          Начальник відділу

          Бережанське бюро правової допомоги                                                             Процик П.Б.