Організація Об’єднаних Націй прийняла Конвенцію про права інвалідів та Факультативний протокол до неї 13 грудня 2006 р., Україна ратифікувала цей документ 16 грудня 2009 р. Прийняття Конвенції  ствердило “зміну парадигми” у ставленні і підходах до осіб з інвалідністю.

     За останнє десятиріччя соціальна політика багатьох європейських країн стосовно осіб з інвалідністю зазнала суттєвих змін. Ставлення до цієї соціальної групи людей,  як до пацієнтів, якими необхідно лише опікуватися, і які не можуть долучатися до активного суспільного життя, змінилося на ставлення до них,  як до повноправних членів суспільства, що мають рівні права з іншими громадянами країни. Зміна акцентів у трактуванні концепції інвалідності призводить до необхідності забезпечення комплексного підходу у створенні умов, які б сприяли реалізації прав осіб з інвалідністю на рівні з іншими громадянами країни. Для цього потрібно здолати існуючі перешкоди невлаштованого соціуму, удосконалити законодавство, привести нормативно-правові акти відповідно до положень Конвенції “Про права осіб з інвалідністю”, а саме замінити терміни “інвалід”, “інвалід-дитина” термінами ”особа з інвалідністю”, “дитина з інвалідністю” та уніфікувати терміни та визначення, змінити у ряді випадків ставлення суспільства до проблеми інвалідності. Розвиток демократичного суспільства в Україні також потребує нових стратегій і підходів до формування соціальної політики щодо людей з інвалідністю. Вона має враховувати вже існуючі тенденції в міжнародній політиці, світові інноваційні підходи до розв’язання проблем інвалідності, та кращий практичний досвід. Потрібно вжити вичерпних заходів для організації безпершкодного доступу осіб з інвалідністю до будівель, приміщень громади та підпорядкованих підрозділів. Типовими рішеннями облаштування будівель та споруд під потреби людей з інвалідністю та принципами універсального дизайну забудови навколишнього середовища, засобів комунікації та інформації.