Як то прикро не звучало, однак за 15 років в Україні у 22 рази зросла кількість матерів-одиначок. Кожна п’ята дитина в Україні народжується поза шлюбом. 10% укладених шлюбів розривають протягом першого року і лише одна з трьох пар не розводиться. У 90% випадків діти залишаються жити з матір’ю.
Часто у подружжя зникає взаєморозуміння і взаємоповага, стають частими сварки. Одна із причин це те, що особи мають різні характери та погляди на життя.
Однак, що ж робити зі спільними дітьми, які ні в чому не винні?
У колишнього подружжя стосунки настільки зруйновані, що мирно домовитись про періодичність спілкування з дитиною буває не виходить. Спонтанні та незаплановані заздалегідь зустрічі одного із подружжя з дитиною та взаємні претензії спричиняють перешкоди для забезпечення фактору стабільності, який надає дитині можливість нормально розвиватись, враховуючи вік дитини, її режим дня, стан здоров’я та необхідність забезпечення психологічно комфортних умов для дитини, що буде сприяти її стабільному та нормальному розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ч. 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
П.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року установлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
З огляду на викладене, одним із способів захисту своїх прав та прав дитини є звернення до суду з метою встановлення графіку побачень батька із дитиною.
За правовими консультаціями та юридичною допомогою можна звернутися до Бережанського бюро правової допомоги за адресою: м. Бережани, вул. Банкова, 6. Тел.: (03548) 2 39 99.
Начальник відділу
Бережанське бюро правової допомоги П.Б.Процик